Головна сторінка Культура

Виставка “Марія Примаченко – Іван Примаченко: від бабусі до онука” відбулася у Бангкокському центрі мистецтва та культури

mfa.gov.ua: З 22 жовтня по 3 листопада 2019 року в одній з кращих галерей столиці Таїланду – у Бангкокському центрі мистецтва та культури проходила виставка «Марія Примаченко – Іван Примаченко: від бабусі до онука. Фантастичний світ українського наївного мистецтва крізь призму діалогу поколінь тривалістю у 100 років»

Марія Примаченко народилася 1908 року в селі Болотня на Київщині в родині творчо обдарованих людей. Бабуся фарбувала і розписувала писанки. Батько бондарював, займався теслярством і різьбленням по дереву. Мати була визнаною майстринею вишивання. Від неї і перейняла художниця вміння створювати той чарівний, характерний для українських майстринь орнамент.

У дитинстві Марія перехворіла страшною недугою – поліомієлітом. Це зробило її не по-дитячому серйозною й спостережливою, загострило слух і зір. Через хворобу не мала можливості працювати в полі, проте вона весь час прагнула бути в оточенні людей, приносити їм радість. Свою енергію і працелюбність вкладала в малювання.

У 1936 році Марію запросили до експериментальних майстерень при Київському музеї українського мистецтва. Творчість Примаченко стає різноманітнішою – вона не тільки малює, але й вишиває, захоплюється керамікою. В цей час вона почала виставлятися. Її виставки з великим успіхом проходили у багатьох країнах світу. Її дивовижних людиноподібних звірів починають демонструвати на всесвітніх виставках. Париж, Варшава, Софія, Монреаль та Прага захоплюются мистецтвом Маріі. А сама дівчина довідується про це лише з газет. Фантастичні звірі – це витвір геніальної уяви художниці. Таких звірів не існує у природі. «Дикий чаплун» – від слова «чапати» – таку назву Приймаченко придумала одному зі звірів, акцентуючи увагу на його лапах, що здатні продиратися крізь вільхові зарості. Взагалі її «звірина серія» – явище унікальне і не має аналогів ні у вітчизняному, ні у світовому мистецтві. Тетяна Флору категорично наполягала, щоб Марія залишалася в майстерні і не їздила на “натуру” в зоопарк. Вона боялася, що реальні звірі із зоопарку можуть затьмарити «наївний» і строкатий тваринний світ, придуманий Марією.

Пабло Пікассо називав її твори “Прекрасними роботами геніальної жінки”. А Марк Шагал так захопився творчістю Марії Приймаченко, що аж сам почав малювати дивних істот, що дуже схожі на звірів нашої геніальної художниці.